Що читати на різдвяних канікулах

Об этом сообщает vlada-control.in.ua со ссылкой на СМИ.

Різдвяні канікули – традиційна пауза в робочій рутині, яку численні медіа і розмаїті ЛОМи заповнюють рекомендаціями, як з користю використати (або з насолодою вбити) кілька вільних днів. Що дивитися, куди піти, про що читати? І оскільки пишуться всі ці поради з думкою про дуже зайняту ділову людину, то й списки книг розраховано саме на це: як швидко самовдосконалитися, розширити горизонти, опанувати десять корисних навичок чи – в найкращому разі – трохи поповнити багаж знань з історії цивілізації. Бажано в доступному і дотепному викладі на кшталт книг Юваля Ноя Гарарі.

І все це прекрасно. Краще читати, ніж не читати. Але що завжди тривожить мене у таких списках – це їх ілюзорна корисність, практичність, спрямованість на швидкий намацальний результат. Прочитав – і вже після канікул можеш застосовувати на практиці. Вираховувати чорних лебедів, застосовувати проривні підходи компанії Y, вести переговори, спираючись на нововіднайдені у собі запаси емпатії. Одним словом, якось краще облаштовувати своє життя, зокрема, професійне. У цьому є щось від інструкції з використання електричного пристрою, коли до власного розуму, уяви, чутливості ми ставимося як до відносно простого механізму, який треба трохи «допиляти».

Такі списки невимовно дратують. Чому? Тому що створюють ілюзію, що читання – це такий процес, який неодмінно повинен принести користь практичного характеру. Отже, все, що такої користі не приносить, або приносить дуже нескоро, – читання не вартує. Уся ця некорисна писанина – поезія, романи, філософські трактати – призначається для особливих знавців і любителів. Тоді як справжні професіонали читають професійну або – принаймні – навколопрофесійну літературу. А вже якщо хочеться розширити свідомість у непрактичний бік – то цікаво викладені міркування зі світової історії. І ось із цього моменту мушу заперечити самій собі і поставити під сумнів практичність списків літератури, що її продукують численні бізнес-гуру й поп-мислителі.

Не раз і не двічі, читаючи книгу котрогось із таких популярних мислителів, я ловила себе на думці, що всі ці ідеї не оригінальні, багато з них прямо походять із різних філософських текстів. Але легкий прозорий виклад, барвисті приклади, жарти і, чесно кажучи, помітне спрощення роблять їх доступними і тому апелюють до широкого кола читачів. Чи значить це, що читати варто лише оригінальні філософські твори, бо нова ідея – надзвичайна рідкість, продукує її, зазвичай, геній, а вже потім ці ідеї у різних формах побутують в безлічі книг? Думаю, ні.

Читати можна і треба розмаїті тексти: прості, складні, часом просто розважальні. А ось чого точно робити не варто, то це знецінювати складні непрактичні тексти, які у підсумку є нічим іншим, як інструментом плекання у собі людини. Тобто, істоти, здатної до уяви, взаємодії, узагальнення і систематизації. Такі тексти (наприклад, котрийсь із діалогів Платона або роман Томаса Манна) не дають нам безпосереднього інструментарію для облаштування своїх справ. Вони рафінують наш інтелект і нашу чутливість. Отже, це теж корисне читання? Так, але воно не безпосередньо практичне. Не те, що можна застосувати вже завтра. Тут ідеться, радше, про те, щоб глибше мислити і відчувати в майбутньому. Власне кажучи, це і є те знамените критичне мислення, про яке без упину говорять численні експерти.

Те саме з художньою літературою, особливо – поезією. Людина – істота символічна, їй необхідні образи й метафори, щоб сформувати собі якусь картину світу. І якщо вона не отримує інтелектуальної й емоційної поживи з тонких, складних текстів, то обов’язково отримує з навколишньої масової культури: поп-пісень, кліпів, телесеріалів. Процес споживання таких метафор, звісно, легший, але й картина світу грубіша, ненюансована, а чутливість, уява й емоційний інтелект слабші. Не згадуватиму, що трапляється з елементарною здатністю висловлюватися на письмі. Якщо ви давно не писали й не читали текстів з «найвищої полиці» – спробуйте, цікаво, як у вас вийде.

І коли вам уже випало кілька спокійніших днів, то крім численних кейсів успіху компанії Х чи навичок вражаючих промов, спробуйте присвятити їх справді хорошому роману або кільком сторінкам тонкої поезії. Це не допоможе вам отримати нові навички, але – можливо – дасть поживу для роздумів і образи для опису світу на багато років уперед.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Олеся ОСТРОВСКАЯ-ЛЮТАЯ



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1546813297-shcho-chitati-na-rizdvyanih-kanikulah.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя